Чужі мрії

Чужі мрії

«Сьогодні я Тебе бачила… Це була
несподівана зустріч! Я думала, що
більш ніколи Тебе не побачу, але я
рада, я безмежно рада, адже Ти була для
мене не просто найкращою подругою, Ти
була мені сестрою, порадником, Ти була
частинкою мене. Ти мене навіть не
впізнала, та Ти б і ніколи не подумала,
що я зможу такою стати, адже це була
Твоя мрія, а мені цього зовсім не
хотілось, але, на жаль, це єдине, чого я
досягла в житті.
Я згадала, як ми з Тобою познайомились.
Тоді я ще не знала, яку роль Ти
відіграєш в моєму житті. Ти просто
зайшла в кімнату студентського
гуртожитку і сказала, що будеш зі мною
жити. Чомусь тоді ти мені не
сподобалась. Ми сміялись, коли потім,
пізніше я тобі це розповідала. Ми
швидко поріднились. Ти була весела,
привітна, легка і безпроблемна. Саме
це мені в Тобі подобалось. Тебе любили
всі, але найкраще Ти відносилась до
мене і я цінила це, справді….Я це дуже
цінила. Ми ділились з Тобою усім, Ти
знала відповіді на всі мої питання, Ти
знала про що я мрію, чого я хочу, Ти
знала все, як і я про Тебе. У нас було
багато друзів, ми ходили по
дискотеках, знайомились з хлопцями, а
потім розказували одна одній свої
романтичні пригоди.
Ми разом мріяли. Ти – про майбутню
велику кар’єру, свій власний бізнес,
чоловіка-олігарха, квартиру в столиці,
машину, я – про вдалу сім’ю і двоє
дітей – хлопчика і дівчинку. Я навіть
придумувала їм імена, а Ти завжди
сміялась і говорила, що мій чоловік
буде нещасний, адже на його думки
ніхто не питатиме. Ми описували одна
одній свої весільні сукні. І мріяли, як
весело будемо святкувати наші
весілля, а потім дружити сім’ями.
Тоді, пам’ятаєш, ми пообіцяли одна
одній, що перша, яка буде одружуватись,
візьме свідком іншу.
Я була щаслива мати таку подругу, мені
завжди хотілось повертатись додому,
бо я знала, що Ти мене там чекаєш і,
щойно я прийду, станеш розповідати про
свої пригоди і ми будемо разом
сміятись.
Потім Ти мене зрадила. Ти цілувалась
цілу ніч з хлопцем, який мені
подобався. Я рік добивалась того, щоб
він зі мною хоча б вітався при
зустрічі, а потім його випадково
поселили в сусідню кімнату. Ми почали
дружити, а потім Ти його звабила. Так,
просто… Наша проблема була в тому, що
Ти самозатверджувалась за допомогою
хлопців, я – за допомогою дружби.
Найбільш боляче було, тому що Ти мені
про це навіть не сказала, я дізналась
від інших. Боліло, дуже боліло… Але
потім я зробила те, чого б раніше
ніколи не зробила – я пробачила Тобі,
просто пробачила. Не тому, що повірила
в те, що Ти була п’яна і нічого не
пам’ятала і не розуміла, що робиш, а
тому, що вірила в те, що Ти не
усвідомлювала нічого, а особливо того,
як це важливо для мене… Це смішно, але
я була вдячна Тобі – Ти навчила мене
прощати зраду… І я вірила, що саме для
цього Ти з’явилась в моєму житті. Я не
слухала тих, хто намагався довести, що
людина, яка зрадила раз, може зрадити
ще раз. Я відкидала свої власні
твердження, бо це був не хто-небудь, а
Ти.
Ти була рада, що я Тобі вибачила. Ти
намагалась зробити все, щоб замолити
свою провину. І мені було приємно за
цим спостерігати. Я розуміла, що я для
Тебе важлива. Все знову стало на свої
місця і про нашу прикрість я майже не
згадувала.
Йшов час, ми дорослішали, ми
дорослішали разом. У нас починались
перші серйозні відносини, ми ставали
жінками. Ночами ми розказували одна
одній про свій «перший раз», ми
розуміли, що переходимо в новий етап
нашого життя. І ми цього не боялись,
адже ми переходили в нього разом. В
мене були серйозні тривалі відносини,
Ти — міняла хлопців, як рукавички, і
Тобі це подобалось, я бачила, як Тебе
це захоплює. Лиш в Тебе закінчувався
один роман, зразу ж починався інший. Я
ніколи не засуджувала Твою поведінку.
Потроху я розуміла, що починаю
відходити на інший план. Але я
прекрасно розуміла, що так потрібно,
адже нам треба будувати своє подальше
життя. Тим більше я була захоплена
своїм хлопцем. Мені було добре з ним. Я
подумала, що це кохання. Пам’ятаєш, ми
ходили в кіно вчотирьох на дуже
романтичний фільм і Ти сказала, що ми
вже дружимо сім’ями, хоч вони ще не
створені. А потім ми ходили на
прогулянки, все було стабільно,
змінювались лише твої супровідники.
Ми не дивувались, адже я була впевнена,
що зовсім скоро Ти зустрінеш свою
половинку. Мені так хотілось, щоб Ти
закохалась. Ти завжди говорила, що
кохання – це не для Тебе.
Мої відносини затягнулись надовго. І
всі в думках вже готувались до мого
весілля. Ти починала вибирати собі
сукню для свідка. А ще Ти безліч раз
повторювала, що дуже рада за мене і
впевнена, що в мене буде щаслива
сім’я, саме така, про яку я мріяла. Я
була впевнена, що так і буде, бо Ти
вірила в мене.
Влітку ми почали шукати роботу. До
закінчення університету залишався
рік і треба було знайти роботу, щоб
мати своє місце після вручення
дипломів. Роботу ми шукали разом. Я
пам’ятаю, як ми безсилі ходили по всім
оголошенням. У нас ніяк нічого не
виходило, але ми не засмучувались, ми
знали, що у нас все вийде, бо ми разом.
Коли вже руки зовсім почали
опускатись, ми ж її все-таки знайшли.
Ти пам’ятаєш, які ми були щасливі. Ми
раділи, як діти щойно придбаній
іграшці. Як би я знала, що ця робота
повністю переверне моє життя. Саме
вона все кардинально змінила. А я
раділа, а виявилось, що треба було
плакати, тільки ж я нічого цього не
знала.
Саме там я зустріла Його. Я закохалась,
я дійсно покохала – раз і на все життя.
Я до цих пір тримаю на собі його
погляд, той перший погляд, який дав
мені зрозуміти, що я пропала, я просто
потонула в ньому. Ти зрозуміла, що
сталось, Ти казала, що ні разу в житті
мене такою не бачила. Його посмішка
зводила мене з розуму. Коли я його
бачила, я забувала про все на світі.
Час зупинявся і здавалось серце
переставало стукати, ставало важко
дихати. Ти казала, що здається
втрачаєш мене. Його призначили мене
стажувати. Сама доля підштовхнула
Його до мене. Він постійно посміхався
мені, дивився в очі і не зводив
погляду. Пульс прискорювався. Я не
могла спати в ночі, Він приходив у мої
сни щоночі. Я втрачала розум.
У нас з Ним було неймовірне кохання.
Воно було духовним. Ми могли
розмовляти поглядами. Я забула про
навчання, я бачилась з Ним майже 24
години на добу. Ми гуляли днями, ночами
по Києву. Цілувались під дощем. То було
неймовірне відчуття… Ми постійно
тримались за руки. Я просто боялась
Його відпустити. Я думала про Нього
кожну годину, хвилину, секунду, кожну
мить…
Ти ревнувала, а я не могла нічого
зробити, я просто нічого не могла. Ми
не займались з Ним коханням. Ця любов
була збудована на чистоті, духовності,
відвертості, незалежності від
фізичних потреб. Ми просто існували як
одне ціле і боялись переступити якусь
межу. Ми не хотіли втратити цієї
романтичної миттєвості. Ми боялись
забруднити нашу любов грубощами та
тонкощами суворих буднів. Ти цього не
розуміла…
Ми говорили з Ним на будь-які теми, ми
не стидались один одного. Ми були
щасливі. Я була впевнена, що це моя
доля. Минуле вже перестало існувати.
Моє весілля скасувалось. Я залишила
свого колишнього коханого. Ми провели
самий незабутній місяць в моєму житті.
Я чула від Нього слова кохання і
плакала, я не вірила, що це зі мною. Ти
готувалась до від’їзду в Штати. Твій
дядько Тобі тоді сказав, що в Україні
для Тебе місця немає, а він
забезпечить Тобі достойне майбутнє.
Ти погодилась… Я плакала, коли
дізналась про це, я розуміла, що втрачу
Тебе…
Але в мене був Він і я не боялась
нічого.
А потім все перевернулось з ніг на
голову. Я дізналась, що я вагітна і
батьком був не Він. Ти про це знала. Ти
ходила зі мною до лікарів. Ти була
поруч, коли мені сказали, що після
аборту я більш ніколи не зможу мати
дітей. Моїй казці починав приходити
кінець. Мені потрібно було щось
вирішувати. Я розуміла, якщо зроблю
аборт, мої мрії про ідеальну сім’ю
щезнуть, якщо я залишу дитину, я втрачу
Його назавжди. Мені було страшно. Доля
повернулась до мене спиною. В
будь-якому випадку, я мала обрати для
себе одне з нещасть. Я сказала Йому, що
на тиждень від’їжджаю, а сама дала
собі час на роздуми.
Кожен день я згадувала, як нам було
добре, які ми були щасливі. Він
подарував мені місяць щастя. Я
згадувала кожну хвилину проведену з
Ним. Я раптом зрозуміла, що все просто.
Разом з ним я буду щаслива і без дітей.
Ми все своє життя присвятимо один
одному. І я погодилась, погодилась на
аборт.
Коли я Тобі зателефонувала і сказала
про це, Ти промовчала і сказала, що
завтра від’їжджаєш в Штати. А мені був
назначений аборт саме на цей день. Ти
була в Києві, я – вдома. І я знала, що
навіть не попрощаюсь з Тобою. Я
плакала, бо більш ніколи Тебе не
побачу. І ти плакала, я чула, Ти справді
плакала в трубку… Чому Ти тоді
плакала? Ти не хотіла робити те, що
зробила? Тобі мене було жаль? Але чому
Ти не зупинила мене? Чому хоча б не
відмовила робити аборт? Ти ж знала… Ти
все знала…
Після аборту на другий день я
повернулась в Київ. Я хотіла йому все
розповісти. Він би зрадів, якби
дізнався, на які жертви я пішла заради
Нього.
Я зателефонувала Йому, збиралась
назначити зустріч. Я так скучила за
Ним. Трубку зняла Його мама. Я ніколи
не забуду те, що вона мені сказала. Ці
слова досі ехом відзиваються в моїй
підсвідомості. Вона сказала, що Він
назавжди поїхав в Штати, поїхав з
Тобою. Ти йому розповіла, що я вагітна
і збрехала, що я виходжу заміж за
батька дитини. І Він не витримав. Він
знав, що не зможе тут залишатись, і
Його пригріла Ти і забрала з собою, від
мене, назавжди…Я залишилась ні з чим.
Я розтворилась, щезла, пропала, я
просто перестала існувати. Я була
рослиною, яка нічого не відчувала,
мене зрадили дві найдорожчі людини.
Сльози висохли, я не могла плакати. Я
ще тричі телефонувала Його мамі, щоб
переконатись, що це правда, і тричі
чула ті самі слова. Як я хотіла, щоб це
виявилось просто сном.
Невже Ти прийшла в моє життя, щоб
розрушити його? За що Ти так зі мною
поступила? Я ж любила Тебе, цінила
Тебе, дорожила Тобою…
Після Нього я більше нікого не кохала,
бо кохаю Його до цих пір. Я залишилась
одна. Я присвятила себе роботі, я їй
повністю віддалась. Мене підвищили до
начальника відділу, потім до
генерального директора, потім я
відкрила свій бізнес. У мене є все —
улюблена робота, квартира на
Хрещатику, шикарний автомобіль,
тільки одного в мене немає – щастя…
Його забрала в мене Ти. А моїй дитині
вже могло б бути 10 років, вона б ходила
в школу, а потім я б віддала їй все, що
отримала і заробила, але я її вбила,
вбила через нього, а Його забрала в
мене Ти, така рідна і дорога мені
людина.
Завдяки цьому я навчилась цінувати
своє життя, і життя інших людей. Я досі
згадую свої щасливі миті і для цього
мені не потрібні були ні гроші, ні
квартира, ні автомобіль. Мені просто
потрібно було, щоб мене кохали… Ти
провчила мене, дуже провчила. Що ж,
ДЯКУЮ ТОБІ ЗА ЦЕ…
Сьогодні я тебе побачила, в
аеропорту… Ти була з Ним, з вами було
двоє діток, так схожих на Нього. Ви
пройшли повз мене і не помітили. Повз
мене пройшло моє щастя, моє колишнє
щастя – Ти і Він, але тоді ви існували
окремо. Ви різні, не схожі, але спільне
у вас було одне – Моя любов. Старший
хлопчик подивився на мене і
усміхнувся. Моя дитина була б майже
такого віку. Життя виконало наші мрії
– тільки мою мрію воно віддало Тобі, а
я отримала Твою. Я надіюсь що ви
щасливі, а я ще знайду своє щастя, воно
все одно мене десь чекає…
Я рада, що ви були в моєму житті!!!!»
Вона запалила запальничку і зробила
те, що робила вже мабуть двадцятий раз
– спалила лист. Вже десять років вона
пише такі листи, знаючи, що їх ніколи
ніхто не прочитає. Вона була рада, що
побачила їх. Адже вона вирішила
зробити серйозний крок.

— Яка несподіванка! Ми раді вас тут
бачити! Ви знов вирішили зробити
благодійний внесок в наш дитячий
будинок? – запитала директор
задоволена приїздом відомої
бізнесменки.
— Я хочу всиновити дитину, хлопчика, з
карими очима,- відповіла вона і
усміхнулась. «Він буде схожий на
Нього».