Тыльки в очы не дивись!

Цілий день немов злі вовкулаки,
Що завиють в ніч на луну-
стогнуть тихо й люто собаки,
через них ніяк не засну.

Білі, стомлені, і кудлаті,
Наче вівці, отара овець…
В своїм виї вони завзяті,
Мою душу розбили вкінець.

Ранком стихло все, зупинилось,
І нечути вию собак…
Тілько тихо серце забилось-
Від затишшя цих вовкулак.

На снігу причаїлись криваво-
Мертві, білі, кудлаті тільця,
Що життяїхне ніччу забрало?
Не дожили вони до кінця.
Очі жалісні,
Серце не б*ється,
Все проходить—життя остаеться.
Тількі лагідно й непомітно-
В очі глянула та, що жива,
І покинула світ цей грішний,
Тепер тілом вона мертва